Храм Покрови Пресвятої Богородиці
м. Ланівці ,Тернопільська обл., Україна, 2019 -2020 рр.Настоятель храму о. Мирон Бречко
- Жанр: неовізантія
- Техніка виконання: акриловий живопис, позолота
- Загальна площа: 900 кв.м
У храмі Покрови Пресвятої Богородиці в містечку Ланівці, що на Тернопільщині, ми притримувались традиційних для візантійських розписів принципів.
Поліхромія храму - області, в якій візантійське мистецтво досягло, мабуть, найбільших висот - кожен окремий елемент є частиною органічного, неподільного цілого, побудованого на певних принципах. Ансамбль візантійських монументальних композицій не є задуманими окремими самостійними творами. Творців у першу чергу турбує взаємозв'язок зображень один з одним, з архітектурним каркасом і з глядачем.
Строга система розташування сюжетів наочно виражає основні істини християнського віровчення, насамперед догмат, тобто вчення про Христа Спасителя. Однак розпис у візантійському мистецтві відігравав не лише навчальну та ілюстративну роль. Прийшовши в храм присутні не тільки розглядають ті або інші зображення, але особисто стають співучасниками тих чи інших подій священної історії. Створюється таке враження, що зображення на стінах і склепіннях храму є присутні в ілюзорному мальовничому просторі.
Всі зображення в храмі розташовуються в чіткій відповідності з їх ієрархією. Розписи верхньої частини храма: купол, абсиди - символізують собою Небесну церкву, духовне небо. Центром всієї композиції є Господь Спаситель, сили небесні, пророки і євангелісти, які свідчили про слово Боже. Далі на склепіннях храму і на верхньому регістрі стін, зазвичай відводилися під зображення подій євангельської історії. І, нарешті у нижній частині храму, на колонах розписи представляли собою стовпи церкви на землі – життя і подвиги святих.
В церкві Покрови Пресвятої Богородиці, в куполі зображена Велична постать Христа Пантократора, що тримає та наповнює усе у створеному ним світі, в оточенні ангельських сил, Серафимів, Херувимів, ангелів, які служать своєму Творцю. Нижче бачимо молитву, якої Господь вчив своїх апостолів молитися - це "Отче Наш". В парусах зображено Чотирьох Євангелістів, які рознесли благу звістку на чотири кінці світу. Композиція парусів завершується колонами, де знаходяться постаті святителів: Василя Великого, Івана Золотоуста , Блаженного Священомучиника Миколая Чернецького та Блаженного Священомучиника Микити Будки. На їхніх трудах, немов, тримаються стіни церкви.
Окремою частиною храма є святая святих – вівтарна частина храма. Так, як престол це місце де єднається небо і земля, символічним є зображення образу Богородиці Знамення. Образ в якому втілена ідея Боговтілення, коли Бог став людиною. Богородиця це та, через яку Бог став людиною. Вона своїми молитвами просить Господа о милості для всього людства. Зображення святилища мають бути наповнені темами Євхаристії, в них розкривається таїнство перетворення хліба і вина на тіло і кров Христову. Тому нижче постаті Богородиці розташована сцена Євхаристії, по центру - Христос біля престолу, на якому заходиться Хрест і Книга Євангелія, в руках у нього чаша і дискос, хліб і вино - тіло і кров. Таїнство, яке є головним в Церкві - таїнство Причастя, де Христос причащає 12 апостолів.
В розписах церкви Покров Пресвятої Богородиці ми прагнули, на основі канонів розписів церков Візантійської традиції, переосмисливши створити сучасні, актальні для сьогодення розписи, які б сприймались сучасною людиною, але при цьому зберігти глибину візантійської думки про Образ – ікону.
