''Сцена Страшного Суду''
м. Червоноград, Львівська обл., Україна 2017 р.Церква, як духовна та моральна інституція, не може стояти осторонь суспільно-політичних процесів особливо в нелегкий час війни, коли Російська Федерація напала на Україну та окупувала частини її території. Репресивний радянський режим ще з 1920-х років активно знищував духовенство. Після закінчення ІІ-ї світової війни першою жертвою сталінської церковної політики стала Українська Греко-католицька церква. На інспірованому енкаведістами Львівському соборі у 1946 році УГКЦ було об'явлено розпущеною, культові споруди передано РПЦ. Справжньою причиною ліквідації УГКЦ було те, що вона мала виразно український характер, мала значний авторитет серед українців Галичини, підтримувала національно-визвольний рух. Але церква Воскресла. І з проголошенням незалежності церква почала відбудовувати храми. В 90х роках громада, що була основою зведення Храму святого Йосафата в Червонограді, в більшості складалася з політв'язнів та їх родин, які були вихідцями з сталінських концтаборів, репресованої інтелігенції. Особливо тому, актуальні події змушують брати індивідуальну відповідальність за захист власних цінностей, чеснот, справедливості, незалежності, за яку віддали життя мільйони українців. Хоча сюжет розпису викликав неоднозначний резонанс у суспільстві, традиція зображати найлютіших злочинців на фресках у храмах існувала завжди. Є вони зображені у соборі Петра і Павла в Римі, в Михайлівській церкві у Києві...
Ідея полягала у тому, щоб зобразити момент Страшного Суду. В Центрі сюжету зображений Спаситель у Славі з апостолами. В центрі цієї композиції увагу привертає символічна постать людини, яка предстала на Божий суд. Біс звинувачує душу у гріхах, а Янгол заступаючись, оправдує, демонструючи чесноти. В нижній частині сцени - з одного боку зображені праведники, молитвеники, святі, серед них є воїни, миротворці, які у різні часи загинули за Україну і прямують до Господа. З протилежного боку - пекло. В цій частині сцени зображуться пороки, які ведуть до злочинів, як проти власної душі, так і проти людства. Образи людей показані так, що б було зрозуміло, до якої біди приводить гріх та закликають до розкаяння. Наприклад, зображені елементи нацистської та комуністичної ідеології, розбійники, злочинці, військові тоталітарних режимів. Образи грішників виглядають досить сучасно і часом асоціюються з сучасними людьми, і тому красномовно проповідують покаяння. В Східній церкві є вчення про митарство, а в Західній - чистилище, які дають можливість виходу у Рай – надію на спасіння. Покаяння - відкрите усім. На сцені зображений Страшний суд не є засудженням когось особисто, бо остаточний присуд дає Бог. Церква звершує своє служіння і лише вказує що є гріхом, а що є праведним, яке веде до спасіння.
Робота над реалізацією тривала близько 6 місяців за участі 9 художників під керівництвом та за проектом Олексія Чередніченка. Висловлюємо велику подяку за сприяння та втілення сміливих ідей настоятелю храму св. Йосафата у Червонограді о. Михайлу Низкогузу, відомого своєю активною громадянською позицією, та всім, хто причетний до реалізації.